ДОСЛІДЖЕННЯ АВАРІЙНОСТІ АВТОТРАНСПОРТУ В АСПЕКТІ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

У роботі проведено комплексне дослідження аварійності автомобільного транспорту
в контексті забезпечення соціальної безпеки населення. Розглянуто статистику дорожньо
транспортних пригод (ДТП) з постраждалими в Україні за семирічний період з 2017 по 2023
роки. У процесі аналізу було вивчено динаміку зміни кількості ДТП з постраждалими, а
також кількості травмованих і загиблих осіб унаслідок таких подій. Проведено обчислення
середньорічних показників для зазначених параметрів, що дозволило встановити загальні
тенденції та виявити потенційно небезпечні фактори. На основі зібраних даних побудовано
діаграми, які відображають відсотковий розподіл кількості ДТП з постраждалими за видами
в середньому за рік.
Зокрема, встановлено, що найбільша частка випадків ДТП з постраждалими – 41% –
припадає на зіткнення, яке, своєю чергою, є причиною близько 50% усіх випадків травмування.
Разом із цим, найбільша частка загиблих – 35% – зафіксована внаслідок наїзду на пішохода.
Таким чином, саме зіткнення транспортних засобів і наїзд на пішохода є основними видами
ДТП, що спричиняють найвищу щорічну кількість постраждалих та загиблих осіб. У роботі
також розглянуто кореляційні зв’язки між видом дорожньо-транспортної пригоди та
кількісними наслідками у вигляді травм і смертей. Визначено лінійний коефіцієнт кореляції,
побудовано поля розсіювання та лінії регресії для візуалізації взаємозв’язків між ключовими
параметрами.
З метою прогнозування рівня аварійності запропоновано розроблення математичної
моделі, що враховує взаємозалежність між типом ДТП та кількістю постраждалих і
загиблих. Така модель дозволяє проводити аналітичні розрахунки, прогнозувати можливі
ризики та приймати обґрунтовані управлінські рішення у сфері безпеки дорожнього руху.
Реалізація результатів дослідження на практиці сприятиме підвищенню ефективності
впровадження технічних, організаційних та економічних заходів щодо запобігання ДТП і
зменшення їх тяжких наслідків. Запропоновані підходи можуть бути використані для
удосконалення системи управління транспортною безпекою, а також у діяльності
державних установ, органів місцевого самоврядування, страхових компаній і громадських
організацій, зацікавлених у підвищенні рівня соціальної безпеки на автошляхах України.