ВПЛИВ МЕХАНІЧНИХ ФАКТОРІВ ПРИ НАКІСТКОВІЙ ФІКСАЦІЇ ДІЛЯНКИ ПЕРЕЛОМУ НА ПРОЦЕС ЙОГО КОНСОЛІДАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31498/2522-9990202019185011Ключові слова:
oстеосинтез, перелом довгих кісток, пластина, механічні властивості, зрощення переломівАнотація
Основним принципом лікування переломів кісток опорно-рухового апарату є репозиція відламків з їх подальшою фіксацією різноманітними конструкціями до консолідації перелому. На цей процес впливає значна кількість факторів, як загальних (вік хворого, наявність супутніх захворювань, порушення метаболізму, прийом лікарських засобів, тощо), так і локальних (якість співставлення фрагментів перелому, кровопостачання цієї ділянки, наявність інфекції цієї ділянки та ін.). Суттєве значення мають механічні фактори, оптимізація яких дозволяє досягти зрощення перелому в оптимальні терміни. Традиційно вважається, що для потреб остеосинтезу кісток слід використовувати найбільш міцні конструкційні матеріали, оскільки внаслідок дії навантаження нерідко відмічаються такі явища, як міграція фіксаторів, їх злам, вторинне зміщення, незрощення перелому. У зв’язку з цим виникла потреба в проведенні аналізу механічних факторів, що впливають на зрощення перелому, вибір матеріалів та створення конструкцій в яких ці параметри будуть оптимізовані.
Було проведено аналіз основних механічних факторів, що впливають на результати остеосинтезу перелому пластиною. Визначено три основні групи факторів – біологічного характеру, фактори залежні від конструкції та матеріалу з якого виготовлено фіксатор, та фактори пов’язані з особливостями хірургічної техніки. Кращим вибором слід вважати біотехнічні системи з менш жорсткою фіксацію. Зазначеного ефекту можна досягти застосуванням матеріалів з пониженим модулем Юнга. На думку авторів поєднання металевої пластини з полімерними гвинтами, комбінації полімерної пластини з металевими гвинтами чи полімерної пластини з полімерними гвинтами допоможе створити оптимальні механічні параметри для зрощення перелому. Застосування біодеградуючих матеріалів для виготовлення компонентів фіксуючої системи дозволяє динамічно зменшувати жорсткість фіксації і забезпечує поступове навантаження цієї ділянки.
Посилання
Ruedi, T. P. AO Principles of Fracture Management / T. P. Ruedi, R. E. Buckley, C. G. Moran // Ann R Coll Surg Engl. – 2009. – Jul; 91 (5). – P. 448–449.
Функции и виды пластин и винтов в современном остеосинтезе / К. К. Романенко, А. И. Белостоцкий, Д. В. Прозоровский, Г. Г. Голка // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2010. – № 1. – C. 68–75.
Івасишин, О. М. Синтез сплавів на основі цирконію і титану з використанням їх гідридів / О. М. Івасишин, Д. Г. Саввакін // Фізико-хімічна механіка матеріалів. – 2015. – № 4. – С. 27–35.
Методика визначення оптимальних варіантів фіксації накісткових пластин при остеосинтезі поперечних діафізарних переломів / І. С. Олексюк, С. В. Білик, О. Г. Дудко, О. Г. Шайко-Шайковський // Клінічна та експериментальна патологія. – 2017. – Т. 16, № 2 (60), ч. 2. – С. 50–51.
Пат. 128128 Україна, МПК А61В 17/58. Накісткова малоконтактна пластина з підвищеною жорсткістю та зниженою масою з боковими приливками для остеосинтезу за допомогою дротяних серкляжів / Білов М. Є., О. Г. Шайко-Шайковський, Крамар В. М., Махрова Є. Г., Дудко О. Г. – № u201800531; заявл. 18.01.2018; опубл. 10.09.2018, Бюл. № 17.
Beta Titanium Alloys: The Lowest Elastic Modulus for Biomedical Applications : A Review / Mohsin Talib Mohammed, Zahid A. Khan, Arshad N. Siddiquee // International Journal of Chemical, Molecular, Nuclear, // Materials and Metallurgical Engineering. – 2014. – Vol. 8, N 8. – P. 822–827.
Сорочан, О. М. Засіб для накісткового остеосинтезу опорно-рухового апарату людин: дис. .... канд. техн. наук : 05.11.17 / Сорочан Олена Миколаївна. – Вінниця, 2018. – 185 с
